Новини училища

Головна » Статті » Мои статьи

План роботи у канікулярний період
                    Розвиток педагога

Навчання впродовж життя – це вимога, яку ставить перед кожним із нас
професія.
Залишитися з тими знаннями, які були здобуті багато років тому, 
означає припинити професійний розвиток. Фундамент, звісно, 
залишиться – міцний та надійний, але вежі з нього вже не зведеш.
Тому, щоб наші педагогічні працівники дізналися якнайбільше нового 
                    відповідно до плану роботи у

вищому професійному училищі № 29 смт Володимирець
у канікулярний період
з 02.01.2018 по 12.01.2018 року було проведено методичні заходи:
- Педагогічний брифінг «Закон про освіту»
- Зарубіжний досвід
Тренінг «Фандрайзинг: мистецтво залучення ресурсів»
- Засідання круглого столу «Організація роботи з учнями, які мають бали
початкового рівня»
- Педагогічний практикум «Інтелект-карти: технологія створення»
- Семінар-практикум «Кроки до професійної майстерності»
- Палітра педагогічного досвіду з тем:
Удосконалення уроку як засобу творчої особистості викладача і учня
(Кужіль О.В.)
Активізація розумової діяльності учнів на уроках (Сичевський Ю.В.)
Інтеграція сучасних комп’ютерних технологій у процес теоретичного
навчання (Капітула С.С.)
Формування професійної майстерності учнів на уроках виробничого
навчання
(Симончук Я.О.)
Використання комплексно-методичного забезпечення на уроках
виробничого навчання
(Ващеня В.І.)
Виставка методичного доробку педагогічних працівників, які
атестуються

«Я це знаю, я це вмію…»
- Методичний порадник
«Формування медіакомпетентності педагогів»


Притча про «недаремне навчання»

Один здібний молодий чоловік, який жадав знань і мудрості, вивчав далеко від своє
ї батьківщини, в Єгипті, фізіогноміку, науку про риси обличчя. Це навчання тривало шість
років
І ось настав день, коли він відмінно склав усі іспити. Радісний і гордий, молодий чоловік
верхи на коні повертався на батьківщину. На кожного зустрічного він уже дивився очима
людини, котра пізнала мудрість науки, і, щоб розширити і поглибити свої знання, читав
вирази їх облич ніби за книгою.
І ось зустрілася йому людина, на обличчі якої він прочитав шість властивостей характеру:
заздрісність, ревнивість, жадібність, скупість, користолюбність і нещадність. «Бог свідок,
який страшний вираз обличчя у цієї людини, ніколи я ще не бачив і не чув нічого подібного.
Ось тут я міг би перевірити свою теорію».
Поки він так думав, незнайомець підійшов до нього з привітним, добродушним виразом
обличчя і смиренно сказав:
– О, пане! Уже пізно, а найближче село далеко. Моя хатина маленька і темна, але я буду
носити тебе на руках. Яка це була б честь для мене, якби я посмів вважати тебе своїм
гостем на цю ніч, і як ощасливила б мене твоя присутність!
Мандрівник з подивом подумав: «Неймовірно! Який контраст між промовами цієї людини й
огидним виразом її обличчя».
Ця думка глибоко схвилювала молодого чоловіка, він став сумніватися в тому, що засвоїв
за всі шість роківнавчання. Щоб знову набути впевненості, він прийняв запрошення
незнайомця
Господар тішив вченого чаєм, кавою, соками, печивом і кальяном. Він обсипав свого гостя
люб’язностями та увагою. На три дні і три ночі гостинному господареві вдалося утримати
мандрівника у себе. Нарешті вчений побажав позбутися цієї неймовірної гостинності і
прийняв тверде рішення їхати.
У годину розставання господар простягнув йому конверт зі словами:
– О, пане! Це Ваш рахунок.
– Який ще рахунок? – З подивом запитав молодий чоловік.
Як вихоплений з піхов меч, раптом оголилося справжнє обличчя господаря. Він насупив
чоло і злісно закричав:
– Яке нахабство! Що ти собі уявляв, коли їв тут і пив? Чи не думав ти, що все це було
даром?
При цих словах вчений відразу прийшов до тями і мовчки розкрив конверт. Він побачив,
що все, що він їв і навіть не їв, було вказано в рахунку за ціною у стократ більшою. У нього
не було при собі навіть половини необхідної суми. Довелося злізти з коня і віддати його
господареві, а на додачу ще й сідло з усією поклажею. Але і цього виявилося мало; тоді він
зняв з себе і віддав свій дорожній костюм.
Пішки вирушив молодий чоловік у дорогу. І довго ще можна було чути його захоплені
слова:
– Слава Богу, слава Богу, що шість років мого навчання не були марними!
Ми надіємося, що наше навчання не буде марним.
.
 
Категорія: Мои статьи | Додав: Artyaaa (15.01.2018)
Переглядів: 68 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: